Як зробити облаштування тротуарів





Найдавніший і випробуваний спосіб переміщення – ходьба. Той, хто йде людина не залежимо від дії безлічі чинників. Він не потребує заправці бензином, зміни запасних частин і т. Д.

Прискорити переміщення пішохода може добре обладнана дорога. Саме тому в давнину поряд з будівництвом доріг, люди займалися облаштуванням тротуарів. Не випадково воно належати до одного з найстаріших ремесел. Уже в ті далекі часи пред’являлися більш високі вимоги до покриття тротуарів, ніж доріг.

Якщо при мощенні доріг вдавалися до природних не оброблені матеріалами, то для тротуарів використовували спеціально виготовлену плитку або оброблені природні матеріали. Сучасне облаштування тротуарів – це ціле мистецтво. Адже крім чисто практичної мети, вони виконують і естетичну функцію, будучи елементом дизайнерського рішення, архітектурного ансамблю і т. д.

Великий арсенал матеріалів, використовуваних для мощення тротуарів, дозволяє естетично оформляти як нові міські квартали, так і історичні центри міст. Зараз матеріал активно застосовується і на приватних прибудинкових ділянках, його використовують для облаштування доріжок і майданчиків. Така затребуваність обумовлена ​​невисокою ціною тротуарної плитки або бруківки, її зручністю і практичністю. Нові технології, що застосовуються для виготовлення плитки, дозволяють отримати високоякісний матеріал, який характеризується часто більш високими експлуатаційними параметрами, ніж традиційні природні матеріали.

Історія розвитку тротуарного покриття.

Для облаштування пішохідних доріжок здавна використовуються підручні природні матеріали. У лісовій зоні традиційно застосовувалися колоди, в степовій – гравій. Так, в Росії в Х-ХI ст. для мощення пішохідних доріжок користувалися дерев’яними пластинами.

Для їх виготовлення розпилювали навпіл стовбури різних деревних порід. Найбільш поширеним деревом, використовуваним в тротуарні мощення, була сосна. Не менш широко використовувалися і валуни, що мають форму плит. У Грузії в якості матеріалу для мощення використовувалися бруски однакового розміру (10х10х70 см). Їх виготовляли з глини з подальшим випалюванням. У російських містах широке поширення набуло мощення вулиць “шашками” – виготовлених зі стовбурів дерев торцевих брусків. Цей спосіб не мав аналогів в світі.

Західноєвропейські держави в кінці XVIII ст. використовували для мощення тротуарів стійкі до низьких температур гірські породи. З них викладалася мозаїка.

Кінець ХІХ ст. ознаменувався переходом до застосування плит з бетону. Велику вплив на використання в якості матеріалу для покриття тротуарів надала розробка Сизранського родовища натурального асфальту. В натуральний асфальт додавався бітум і виконувалося відливання доріжки.

Таке покриття характеризується високою якістю. Саме повсюдне застосування природного асфальту дещо загальмувало використання бетонної плитки.